Об'єднання українських товариств Латвiї   Rotating Header Image

ДО 200-річчя ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКО

МАТИ—НАЙМИЧКА

«Аж страх погано, як погляну
На ту хатиночку у гаю,
Що похилилась край села,
Мене там мати повила

І повиваючи співала,
Свою судьбу переливала
В свою дитину…»

Т.Шевченко

«Видно правду кажуть люди,що не було б щастя,та нещастя помогло», –думала про себе дівка Катерина, сидячи на присьбі похилившоїся хатинки під солом`яною стріхою,що на самому краю невеликого села Моринці , недалеко від Києва, і витирала долонею гіркі дівочі сльози.

Та й якже було їй не плакати,як гірке дівоче щастя так нежданно—негаданно обернулось гіркою бідою, а то і позором перед людьми.

Не пройшло і пів- року після смерті батька та матері,як тут появився він—чорнобровий Василь. Та не просто якийсь Василь, а сам пан поміщик, та до всього цього ще й не жонатий.Правда всі балакали,що в того Василя Энгельгардта уже четверо дітей—байстрюків від таких же кріпосних наймичок, як і вона, Катерина, але ж дівоче серце не вірило в це.

–Боже милостивий!Матінко Божа!—всією душою кричала Катерина,обливаючи поділ спідниці гіркими сльозами,-як же я людям буду в очі дивиться?! Скільки вже байстрюків по селам від цього Василя,а тут ще і я принесу в подолі…

Але ж видно,що сам Господь, або Його Матінка почули молитву Катерини і зовсім нежданно—негаданно в її хатинку завітав приказчик пана Василя Энгельгардта і сказав:

–Хутчій, Катерино,збирайся заміж! Завтра ж прийдуть свати від Грицька із сусіднього села Кириловка. Не здумай вибрикуваться! Грицько хлопець хвайний,та і не зовсім бідний…

А куди було Катерині вибрикуваться…

І загуділо весілля на всі Моринці з самогоном і галушками,з сметаною і варениками і з усім,що положено для українського весілля.

Зрозуміла Катерина,що все зробив її пан Василь.

«Спасибі йому за це»:-хрестилася перед іконою Катерина,що дісталась їй від покійної матінки.

Зовсім скоро після свадьби знову навідався приказчик пана Энгельгардта і одвіз Катерину з Грицьком в його рідну Кирилівку до його батьків.

А в Кирилівці,о Боже,окрім батька з матірью в маленькій хаті ще пятеро дітей.

Але ж,що можна було подіяти—так велів сам пан поміщик..

Там, в Кирилівці, і родила свого первеньця Тараса,а у пана Василя Энгельгардта це був третій син окрім ще двох дочок.Сам же пан Василь так і не женився до самої смерті,а із всіх своїх дітей признав тільки старшого сина Павлушу.

Але ж не забував пан Василь і про Тараса і через рік після родів приказчик знову перевіз сім`ю Шевченків в рідне Катеринене село Моринці.

В метриках Тараса в Кирилівці була записана тільки мати, але пізніше по волі Пана Энгельгардта з`явився запис—Тарас Григорович Шевченко.

Перед самою кончиною Василь Энгельгардт сказав своєму признаному сину:

– Павлуша, у тебе єсть брат Тарас в Моринцях, я дуже любив його матінку Катерину. Люби і ти Тараса, як брата…

Олексій Гузік. Україна—Латвія.
Даугавпілс.

Ви можете залишити свій коментар: