Об'єднання українських товариств Латвiї   Rotating Header Image

ДО 200-річчя ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКО

МАТИ—НАЙМИЧКА (продовження)

КОЗАЧОК

«В тім гаю,
У тій хатині у раю
Я бачив пекло,
Там неволя…»

Т.Шевченко

Шуміли як море пшеничні лани молодого пана Павла Васильовича біля самої хатинки сім`ї Катерини та Грицька.! Уже четверо Катерининих дітей ганялись кругом хати за старшим Тарасом. Братів Тарас чогось не любив,але ж двох сестричок,Настю та Олю так уже кохав,що Катерина

тільки плакала від радощів.Колись пізніше Тарас напише про них:

А сестри,сестри молодії
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах,сестри,й помрете…»

Та це буде колись,а поки що Катерина не встигала дивитися за дітьми і бігати на панщину.Тяжка їй дісталась доля…Діти ще не підросли,а Катерина занедужала та й віддала Богу душу.

Грицько довго не горював і привів в хату мачуху,дуже крикливу і злу жінку.

Тараса зразу ж оприділили в пастухи.Ще сонце не сходить,а Тарас уже жене своє стадо корів далеко за село , де високі скіфські могили, як казкові Величезні Черепахи розбіглися по всому пасовиськові,щоб швидше добігти до холодного Дніпра,але так і застигли в полі,як чогось злякавшись…

Залазить Тарас на саму високу могилу—черепаху і видно йому всіх корів і там дальше широке полотно Дніпра. І чує Тарас,як високо в небі спІває жайворонок,а Дніпро шумить хвилею,покриваючи всі інші звуки.

На все життя запам`ятав Тарас цю степову картину і цю мелодію рідної України. І все це колись він опише так:

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі
І Дніпр, і кручі
Було видно,було чути,
Як реве Ревучий…

Тарас ще віршів не пише,але ж на клаптиках паперу малює все те,що бачить.

Не забував про свого брата і пан Павло.А щоб частіше бачить брата,забрав його в домашню челядь на кухню помічником кухара—кухарчуком, а трохи пізніше Тарас став «козачком»-помічником пана Павла Энгельгардта в кімнаті.

В цей час Павло робив багато для того,щоб Тарас учився малювати і Тарас не підводив свого захистника.

Сам же Павло Васильович просовувався по військовій кар`єрі. Будучи російським дворянином і офіцером,він проходив службу в місті Вільно і забрав туди з собою Тараса,якому уже йшов 16 рік.Жінка Павла Васильовича баронеса Софія Григорівна дуже добре віднеслась до Тараса і вважала його членом сім`ї. Павло Васильович був старше Тараса на 15 років.

Йшов 1830 рік,а в минулому році в карцер Дінабургської фортеці по волі царя
був посажений декабрист Вільгельм Кюхельбекер,як державний злочинець.

Комендант фортеці інженер-полковник Клименко , близько знайомий з полковником Павлом Энгельгардтом,пильно виконав волю царя—батюшки і незабаром запросив Павла Васильовича Энгельгарда разом з жінкою побувати у нього в гостях в Дінабургській фортеці…

В цю подоріж візьмуть і Тараса.Це буде його перша подоріж в Дінабург і в світ великий…

Так почалась мандрівки Тараса Шевченко по білому світі…

(Продовження слідує)

Олексій Гузік. Україна—Латвія.
Даугавпілс.

Ви можете залишити свій коментар: