Об'єднання українських товариств Латвiї   Rotating Header Image

Сила в єдності

Українська діаспора Латвії, за даними останнього перепису населення, налічує приблизно 53000 осіб, що задекларували себе українцями.

Звичайно, що всі події, які відбулись за останнє двадцятиріччя, не оминули й української громади в Латвії, цьому є наглядне підтвердження, адже ще на початку 90-х років кількість українців в країні була приблизно 92-93 тисячі особи. Виною тому і розвал Радянського Союзу, і неодноразові кризи, як фінансові, так і психологічні і т.д. Також слід відмітити й економічну кризу Латвії, як наслідок, багато молодих працездатних людей, було змушено мігрувати на Захід, до більш економічно стабільних і розвинених країн Європи. І, якщо в великій за масштабом та населенням Україні це також помітно і викликає безліч політичних дискусій, то в такій маленькій країні, як Латвія, це – особливо відчутно.

Вперше, «Об’єднання українських товариств Латвії» презентувало себе в Львівській політехніці в МІОК в 2006 році, коли воно завітало великою делегацією, котру очолював перший голова ОУТЛ – Володимир Луговський, щоб відзначити 95 річчя української громади Латвії.

В 2011 році, коли діаспорі офіційно виповнилось 100 років, ОУТЛ вдруге широко презентувало себе в МІОК. А саме, 100 років з того часу, коли згідно записам знайденим в архіві Латвії, було офіційно зареєстровано в Ризі перше українське товариство «Громада».

За сто два роки діяльність українських товариств переживала і розквіт – напередодні ІІ Світової війни, і занепад в Радянський час.

Останній бурхливий розвиток українського руху в Латвії почався в часи Перебудови (кінець 80-х років XX століття). Майже в кожному місті Латвії, українці організовували культурно-просвітні товариства. Одразу ж були спроби створення українських організацій, які змогли б об’єднати, скоординувати і організувати діяльність роз’єднаних товариств в єдину сильну організацію. Нажаль, незважаючи на гарні назви організацій, багатьом із них на ділі не вдавалось досягти поставлених цілей. Тільки в 2005 році, це вдалось зробити Об’єднанню українських товариств Латвії під керівництвом Володимира Луговського, коли 15 товариств об’єднались і увійшли, як юридичні одиниці, в спільну громадську організацію.

Рух української громади Латвії отримав новий ковток свіжого повітря і його праця стала більш помітною не тільки на вселатвійському, але і на міжнародному рівні також.

Особлива заслуга в створенні і сприянні динамічному темпу роботи ОУТЛ належить Володимиру Луговському, який в розквіті літ, нажаль, покинув цей світ. Після людини, що з таким розмахом розпочинала цю справу, з такими матеріальними можливостями і зв’язками, звичайно, було не просто взятись за роботу. Майже цілий рік ОУТЛ, практично, не працювало.

26 березня 2011 року в Ризі відбулась міжнародна науково-практична конференція, присвячена 100-річчю діаспори, яка підвела підсумки діяльності української громади Латвії і намітила задачі, спрямовані на її розвиток в найближчий час.

Конференція виявилась новим пунктом відліку, новим етапом розвитку української громади. Підчас конференції було обрано нове правління ОУТЛ, котре в тяжкий для української громади час, вдихнуло в неї нові сили. Учасники конференції змогли пересвідчитись в цьому, коли на другий день конференції відбулася презентація нового українського самодіяльного народного театру. Створення театру, а практично його відновлення, бо в 20-тих-30 роках минулого століття український театр існував в Ризі, це заслуга Заслуженої вчительки України – Марії Семенової. А продюсером театру і по сьогодення є Людмила Белінцева.

На сьогоднішній день (2013р) в репертуарі театру є вже три вистави: «Наталка-Полтавка» по І.Котляревському, «Лісова пісня» по Л.Українці і «За двома зайцями» по М.Старицькому.

В рік сторіччя (2011р.), театр побував у всіх українських товариствах по всій Латвії з виставою і, тим самим, привітав кожне товариство з цією важливою подією в нашому житті.

В 2012 році театр приймав участь в двох театральних фестивалях в Латвії – міжнародному і організованому Ризькою Думою. І скрізь український театр отримав Дипломи.

Об’єднання ставить перед собою одним із важливих завдань – залучення молоді до участі в громадському житті Латвії. В травні 2012 року відбулась презентація нового українського молодіжного ансамблю «Веснянка». Також у нас є найстаріший, за часом існування, відомий в країні і поза її межами ансамбль «Дніпро». Цей колектив – це надбання всієї діаспори. Але, час йде вперед і потрібно залучати нові молоді сили. От таким молодим колективом і стала «Веснянка». Це учні і студенти Риги, а їх керівник це ще зовсім молода та енергійна дівчина – Діана Анча.

Молодь залучається і до управління громадськими організаціями, молодь є і в складі правління Спілки українців Латвії (м. Рига), і в керівництві товариства «Смерека» ( м. Єлгава).

Справжньою кузнею для поповнення активістами діаспори є наша Ризька українська школа, якою пишаються всі українці в нашій країні. Нещодавно школу відремонтували завдяки допомозі ризької Думи і в січні 2012 року на справжній кареті з пущеним вперед живим півнем вчителі і учні школи в’їхали до чудово відремонтованої школи.

Коли діаспору відвідав Голова Конгресу українців, пан Є.Чолій, який побував у всіх країнах де є українські діаспори, він відмітив, що такої чудової української школи він ще ніде не бачив.

Ми вважаємо, що такий подарунок від Ризької Думи – це вираження поваги до всієї української діаспори. А мер міста Риги, Ніл Ушаков, на відкритті школи після ремонту, навіть промову сказав на українській мові.

Ще одним із важливих завдань для ОУТЛ є презентація діаспори в країні, адже нам є що показувати. І не тільки в нашому чудовому інформаційному центрі при Академічній бібліотеці, між іншим, Посольство України в Латвії, регулярно поповнює бібліотеку українськими книгами.

Кожного місяця проходять заходи, на які Об`єднання запрошує всі товариства. Це і ювілеї значних представників культури України, наприклад, в 2012 році і шевченківські читання, і вечір, присвячений Соломії Крушельницькій і Анатолію Солов’яненку.

Це вже традиційний щорічний пісенний Фестиваль «Червона калина», на який з’їжджаються всі колективи українських товариств Латвії. Місцем його проведення є ті міста, в яких є наші товариства, та кожного разу ми намагаємося урізноманітнюватись. Ми прагнемо, щоб місцеві жителі пізнавали наші свята, чули наші пісні, приєднувались і знайомились з нашою культурою.

Об’єднання проводить велику і різносторонню роботу по збереженню українських народних традицій в Латвії. Товариства вивчають і святкують їх як в межах своїх міст, так і разом з іншими латвійськими та українськими організаціями. Об’єднання намагається організовувати і координувати сили окремих товариств, надаючи їм посильну інформаційну, організаційну та матеріальну допомогу.

Феєричне святкування 100-річчя на Івана Купала, з присутністю понад півтисячі учасників і гостей, не минуло не поміченим в Латвії. І в пресі, і на латвійському радіо та телебаченні пройшли репортажі про цю важливу для діаспори подію.

Традиційне українське свято Святого Миколая, яке проводиться традиційно щорічно і на якому вже обов’язковими стали «миколайчики» – білі цукрові голуби. Діти їх чекають і старанно готуються до цього свята. В грудні 2012 року маленькі діти товариства «Смерека» підготували до Святого Миколая виставу «Коза-Дереза». Найменшій учасниці був всього рік! Заслуга в існуванні цього колективу і в постановці цієї вистави є постановника і режисера, жительки міста Єлгава – Марини Аузині.

Українські колективи є постійними учасниками святкування днів Незалежності Латвії, Дня Перемоги, Різдвяних та інших свят, які організовують мерії міст.

Щороку, діаспора відмічає День Незалежності України – чи то на кораблику, пливучи по річці до моря з українськими піснями, чи то в найкращому готелі міста, в самому серці старої Риги.

Було відновлено святкування Дня матері, що також є початком другого сторіччя перебування українців в Латвії, як організованої діаспори. Важливим атрибутом цього святкування є вишивання 5-ти метрового українського рушника. Ідею рушника підхопила і привезла з України в Латвію наша активістка Тетяна Дудченко. Об’єднання підтримало цю гарну ідею і вже вишивання рушника протягом 2012 і 2013 років продовжується по всій Латвії – з товариства в товариство. Передача проходить обов’язково урочисто, на українському заході, з присутністю, а часом і з безпосередньою участю, місцевої влади. Кураторами цього проекту є Тетяна Дудченко, Олена Грабар і Тетяна Лазда.

Вже традиційною для ОУТЛ стала і презентація традиційних українських страв, які також є невід’ємною частиною нашої культури. Це і Фестиваль «300 років українському борщу», на який, в літку 2011 року, з’їхались з усієї Латвії понад 300 українців і виставили 20 команд з каструлями борщу для змагання за найкращий і найсмачніший; це і Фестиваль «Пан вареник», який пройшов в 2012 році. В наших планах і Фестиваль сала і Свято українського козацького куліша.

З 2012 року почались ювілейні дати з днів створення українських культурно-просвітніх товариств Латвії: в когось 10-річчя, а в когось і 15-річчя. Об’єднання завжди організовує виїзди на ці заходи, запрошує Посольство України в Латвії, пише в місцеву пресу, запрошує місцеву владу.

Для наших звичайних українців – це є дуже важливим мати можливість у такий складний кризисний час прийти на такі заходи, відчути свою приналежність до нації, відчути єдність, просто почути рідну мову, поспілкуватися і поспівати на рідній мові.

Адже ті, хто приходить на українські заходи, це небагата частина населення, з невеликими статками, а цей захід – це привід пишатися своїми видатними українцями, своїми пісенними традиціями і відомими в цілому світі брендами – борщем та варениками.

Наша опора і підтримка українського плеча була особливо помітна, коли сталась біда, і українська команда молоді – самбістів, попала в автоаварію. Яку чуйність і допомогу проявили українці – від Посла України в Латвії Анатолія Олійника, до звичайних, простих наших, українців.

На всіх наших заходах присутні не тільки українці, ми не замикаємось в своєму тісному колі. Звично і нормально бачити на наших заходах людей різних національностей. Це постійно висвітлюються в СМІ. Допомогу в цьому, звичайно, надають, в першу чергу, наші ж українці, а саме: Наталія Лєбєдєва та Дмитро Март з газети «Вести сегодня», Людмила Пилип на латвійському радіо «Домська площа» в щомісячній передачі «На хвилях Дніпра».

Про події українського життя активно повідомляла газета «Час» з інформацією і статтями Інни Харланової та фотографіями Анатолія Шутенкова.

Активна робота діаспори викликає зацікавленість і в людей інших національностей, так нещодавно, велику статтю написала латишка – Рута Васильєва , журналісти журналів «360 градусов» – Анжела Ртіщева, Олександр Самохін – журнал «Кар’єра». Преса на російській мові (хоча інформація буває і на латиській).

На даний час ще є актуальною проблема великої кількості негромадянства серед української громади, через причину поганого володіння латиською мовою у старшого покоління та неактивною громадянською позицією в цілому.

Об`єднання має свій сайт (www.ukrlatvian.lv), на ньому висвітлюються актуальні новини про всі події в українській громаді Латвії. Інформація подається на українській, латиській і російській (в меншій мірі) мовах, а також розміщуються фото і відеоматеріали про минулі події.

Журналістка Людмила Пилип веде щомісячну 45 хвилинну радіопередачу «На хвилях Днiпра» на одному з провідних радіоканалах Латвії «Домська площа». Передача має багато слухачів і завжди викликає жвавий інтерес серед українців Латвії. Передачі проводяться на українській мові і висвітлюють всі цікаві події, які проходять в українській діаспорі Латвії. Технічні можливості сучасного радіо дозволяють прослухати архів всіх передач на комп’ютерах в будь-який зручний для слухачів час, що також дозволяє розширити число слухачів, а також допомагає дослідникам отримати необхідну інформацію про життя української громади Латвії.

ОУТЛ постійно веде роботу на підтримку зв’язків з Україною. У минулому році, три наші колективи приймали участь і гарно себе показали на «Бойківських фестинах» в Дрогобицькому районі. Вокальний ансамбль «Смерека» побував і привіз нагороди з фольклорного Фестиваля на Волині з Луцька. Співпрацюємо і дружимо з благодійним фондом «Посвіт» з Дрогобича.

В 2011 і 2012 році «Посвіт» привозив в Латвію в м.Смілтене колективи «Верховиночка» і «Верховина». В 2013 році вони привезуть нам виставу «Нескорена».

В прийомі цих колективів приймає безпосередню участь і наше Об`єднання і в найбільшій мірі, завдяки гостинності нашого українця Миколи Колотило, який люб`язно надає і приміщення, і харчування.

А ми, в свою чергу, в 2012 році з їх допомогою побували на «Бойківських Фестинах». Три наших колективи від товариства «Ятрань» і старше покоління, і середнє, і молодий танцювальний колектив, що з Вангажі, гідно виступали на Фестинах і ми пишалися тим, як чудово їх приймала публіка. Не залишились і без нагород.

Звичайно, Об`єднання не підміняє своєю діяльністю роботу товариств на місцях в своїх осередках. Кожне товариство самостійно веде свою діяльність, часто одне товариство запрошує на свої заходи інше. Наприклад, на шевченківські читання в Вентспілс в товариство «Кобзар» їде товариство «Джерело», до товариства «Ятрань» в Вангажі їде з Єлгави «Смерека», до товариства «Мрія» в Даугавпілс їде товариство «Водограй» з Резекне і т.д. Всі вони активні учасники і організатори місцевих свят, Днів міста, активно співпрацюють з відділеннями інтеграції і міграції.

Ми, всі культурно-просвітні товариства, поза полем політичної діяльності, не втручаємось в цю сферу. В країні купа різних політичних партій, різних напрямків і ті, хто має до того тягу, чи хист – мають таку можливість, якщо забажають.

Звичайно, виникає питання – «на які кошти працює ОУТЛ?».

Відповідаю – на кошти наших українців з достойними статками. Це і Микола Колотило, і наш почесний Консул України в Латвії Олег Степанов, і відомий підприємець Василь Мельник, і, найчастіше, Приватбанк, працівником якого я і являюсь. В 2011 році двічі, невеликими сумами, допомогла Ризька Дума.

Звичайно, просто так, ніхто не дасть грошей. Ми пишемо детальні обґрунтовані проекти, детально звітуємо про використання коштів, навіть в фотоальбомах.

І наша ревізійна комісія активно працює. Тому є довіра і підтримка.

Ось такий короткий обсяг нашої діяльності за останні два роки, з часу, коли я розповідала в МІОК про наше життя.

Звичайно, є нові плани.

Як і раніше, будемо працювати і залучати молодь. Це не просто зміна поколінь. Не завжди вона проходить без болю. Але в ній наше майбутнє, і , якщо, не для них, то питання, для кого?

Як і раніше, будемо прагнути до об’єднання українців Латвії в єдину діаспору, бо в цьому наша сила і краса.

Голова Об’єднання українських товариств Латвії
Людмила Белінцева

Ви можете залишити свій коментар: