Об'єднання українських товариств Латвiї   Rotating Header Image

Що дає 5-й Всесвітній форум українців українцям латвійським?


Пройшов час по завершенню 5-го Всесвітнього форуму українців.«Осів пил» емоційних вражень і квапливих висновків. Отримано тексти ухвал форуму та його секцій. Час підвести підсумки.

Як це зробити? Беручи до уваги словесні баталії на форумі, відгуки ЗМІ, кулуарні розмови і навіть викрадення документу з підписами делегатів, можна сідати за пригодницький роман. Та хто в наш час читає романи?! І хто друкує некомерційні твори?

Для ознайомлення з перебігом та проблемами форуму я вибрав форму документальних нотатків в супроводі суб’єктивних вражень.

* * *

Форум відбувся 19-21 серпня 2011р. напередодні святкування 20-ї річниці незалежності України. Прибуло 278 делегатів з понад 40 країн. З декотрих – з перевищенням квоти кількості делегатів (вони мали проблеми з мандатною комісією), з декотрих – меншою кількостю (наприклад, з Литви). Третина делегатів була з України, третина з «західної діаспори», третина – з «східної», до якої чомусь відносять і країни Балтії. Крім делегатів були гості, чиновники, журналісти.

Латвію репрезентували рижани І.Наливайко та В.Строй і В.Зарницька з Єкабпілсу. На окремих заходах були й гості з Латвії Л. Кравченко та Л. Мухін.

Латвійські делегати разом з трьома естонськими і трьома литовськими працювали злагоджено, продовжуючи усталені традиції. Забігаючи вперед, повідомлю, що коли постало питання визначення представника цих країн в президію УВКР*, три делегації одностайно рекомендували І.Наливайка. А керівник українського товариства в Фінляндії Д.Перцев також попросився в «балтійський клуб». Тепер пан Наливайко є представником президії УВКР в Балтії і неформальним координатором роботи українців цих країн. Важливу роль в його обранні зіграло те, що Латвія чи не єдина країна, де українські організації не ворогували і спромоглися створити координаційне об’єднання.

* * *

Цікаві події відбулися в Національній опері в перебігу урочистого відкриття форуму. Запрошені були всі чотири президенти України, але прийшов лише Л.Кравчук. В.Янукович не прибув без пояснення причин. Доручив замість себе виступити керівникові МЗС К.Грищенку.

Хоча атмосфера в залі була скоріше святкова, аніж робоча, змістовну і солідну доповідь зробив всесвітньо відомий економіст з Швейцарії Богдан Гаврилишин, який говорив не про українську діаспору, а про боротьбу за незалежність України. На завершення він наголосив на «вадах цивілізованого світу», маючи на увазі кризу капіталізму, для котрого головне – прибутки, а люди розглядаються в аспекті трудового ресурсу.

Голова Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні (Угорщина), що об’єднує організації українців 22 країн, на початку виступу сказала, що сумнівалася в доцільності приїзду на форум: «Чи ж чекають нас там? Адже політична еліта України не розуміє значення діаспори!» Озвучивши вимоги до влади, пані Ярослава першою на форумі наголосила, що й «на себе треба дивитися самокритично»!

Серйозну доповідь зробив голова Світового конгресу українців Є.Чолій (1), до складу якого входить і латвійське товариство «Дніпро». Її важко коментувати, наведу лише пару цитат:

-…у червні минулого року СКУ передав президентові В.Януковичу «Меморандум про важливі питання, що стосуються України та української діаспори». За рік часу ми не отримали остаточної відповіді на цей Меморандум як, до речі, і на переважну більшість наших звернень щодо різних важливих для світового українства питань. Це говорить про те, що нинішня влада не цікавиться позицією української діаспори і не рахується з нею, про що, між іншим, свідчить і принизлива за змістом і тоном стаття «Не повчайте Україну, як їй жити», яку провладна Партія регіонів розмістила на своєму сайті.

-…в серпні минулого року СКУ прийняв курс на розширення співробітництва з високими міжнародними організаціями та урядами країн проживання української діаспори.

-Сучасні події в Україні та реакція на них світової громадськості, у тому числі й СКУ, спричинила ряд заяв і резолюцій з боку лідерів держав та міжнародних урядових і неурядових інституцій…

-Одночасно з відстоюванням інтересів українського народу в Україні СКУ захищає людські та національні права українців діаспори. …Такою діяльністю ми даємо відчути, що українська організована спільнота є великою силою у відстоюванні своїх інтересів та інтересів України і українського народу.

Заступник голови УВКР М.Ратушний у виступі повторив основні думки, які за день до форуму оприлюднив на сайті «Українська правда» (2):

-…виникає цілком логічне запитання: чи українське суспільство, а найголовніше, влада в Україні гідно “дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави” (стаття 12 Конституції)? Чи хоча б чує таку багаточисельну частину єдиного національного організму? Відповідь однозначна: ні.

-… у ставленні до представництв всесвітнього українства в самій материнській Україні зазвичай існувало два стереотипи.

Перший – радянський. Як результат комуністичної пропаганди – всі, хто опинився на Заході, є поплічниками фашистів у минулому й агентами світового імперіалізму сьогодні.

Другий – паразитичний. Згідно з яким, діаспора зобов’язана допомагати Україні грошима, будівлями під амбасади, інвестиціями тощо. Поради приймаються, але вони не сильно бажані, якщо критичні у ставленні до ситуації в державі, а особливо до її можновладців.

Тепер з’явився третій. Навіть не стереотип, а практика. Байдужість.

-Звичайно, раз у п’ять років збираються Всесвітні форуми українців. Звичайно, існує Українська всесвітня координаційна рада, товариство “Україна – Світ”. Але все це радше аматорська робота з діаспорою, аніж системна солідна реалізація хоча б тієї ж конституційної норми, яка згадувалась вище.

- Необхідно, нарешті, створити єдиний центральний орган виконавчої влади з роботи із закордонними українцями. Не може ця робота бути розпорошена між Міністерством закордонних справ, Мінкультом, Міносвіти, різними комітетами, де всі нею займаються, як самі визнають, за залишковим принципом.

- Сприяти збереженню та розвитку української мови і культури у місцях проживання закордонних українців без реалізації освітніх програм та проектів, без відкриття українських шкіл за кордоном, без створення умов для здобуття закордонними українцями освіти в Україні – в умовах асиміляції й глобалізації – майже нереально.

-Треба констатувати: після закінчення дії п’ятирічної Державної програми співпраці з закордонними українцями у 2010 році Україна не має якогось чіткого плану роботи з діаспорою.

Нема можливості розповісти про інші виступи, але на виступі К.Грищенка варто зупинитися (3). Він зачитав привітання від В.Януковича і повідомив, що днями президент подав у Верховну Раду законопроект щодо істотної корекції багатостраждального закону про статус зарубіжного українця.

Члени Спілки українців Латвії пам’ятають, як серйозно, з проведенням загальних зборів, ми поставилися до формулювання зауважень до кількох його законопроектів. В решті-решт всі вони були проігноровані, було прийнято «вихолощений» закон. Станом на перше півріччя цей статус оформили ледь більше 5000 вихідців з України, серед яких 80% – латвійські українці. Чи вони є суперпатріотами у всьому світі? Зовсім ні! Просто цей статус дає можливість негромадянам Латвії (тобто людям без будь-якого громадянства) в’їзджати в Україну без віз. Латиш – громадянин Латвії, їде без візи, а негромадяни (не лише українці) мають платити гроші і витрачати час, щоб оформити візи. А позаяк серед латвійських українців таких 2/3, зрозуміло, що вони зацікавлені в статусі зарубіжного українця.

А що ж інші 15 мільйонів українців діаспори (декотрі стверджують навіть, що їх 25 мільйонів)? А іншим цей статус нічого не дає! Тож чи потрібно було розробляти п’ять варіантів законопроекту, витрачати час на їх обговорення серед діаспорян, щоб прийняти «пустий закон». Якби хтось збирав приклади низького коефіцієнту корисної дії Верховної Ради, цей випадок міг би увійти в першу десятку. А якби ще порівняли чинний закон із законами Польщі чи Угорщини щодо співвітчизників, то можна було б проголосити гасло «Ганьба законодавцю!»

Багато з тих, з ким ми обговорювали цю ситуацію, вважають, що контроль за виконанням законів України та аналіз їх ефективності недосконалий. Зверніть увагу, в данному випадку ініціаторами виправлення свого браку в роботі виступають не законодавці, а глава держави. Хоча і йому можна поставити запитання: чому ця ініціатива припасована до форуму? Хіба не краще було б повідомити його делегатів, що парламент, більшість якого цілком підтримує президента, вже змінив закон і кількість заяв на отримання статусу зарубіжного українця різко зросла?

Уряд України 22.06.11р.прийняв також «Концепцію державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015р.» (4). До речі: люди в залі дивувалися: чому на форум винесена концепція, а не сама програма? І чому не розроблена концепція стосунків з діаспорою? Адже однією програмою не обмежитися і після 2015 року співпраця не припиниться…

Підготовано також низку змін до законів, що стосуються діаспори та заробітчан, котрі тимчасово знаходяться за кордоном. З 17 країнами укладені угоди про працевлаштування українських громадян.

Скоро по тому, як К.Грищенко піднявся на трибуну, на сцену Опери вийшли дві людини, які розгорнули транспарант «Бандократію геть!» Водночас в залі почалися вигуки та скандування гасел, спрямованих проти Президента України та Партії регіонів. Схоже, то були «домашні заготовки», приготовані до виступу глави держави. Президія ледь вгамувала зал і дала можливість продовжити доповідь.

* * *

Другого дня крім пленарного засідання робота проходила і в семи секціях.

На засіданні від імені нашої делегації виступив І.Наливайко (5). Його коротка доповідь була добре збалансована і схвально прийнята делегатами. Від Естонії виступила В.Коник, від Литви – Т.Моргун.

Більшість виступів були схожі на «самозвіти». Кілька чоловік критикували роботу президії УВКР (І.Наливайко та інші), М.Парипса (Казахстан) наголосив, що вкрай погано виконана Державна програма України «Діаспора 2010». О.Деко (Ізраїль) скаржився, що посольство України не захищає українців і працює в руслі російської культури і російської діаспори. С.Косінчук з Канади сказав, що політика української влади призводить не лише до розбрату в Україні, але і в діаспорі. Лише поодинокі делегати аналізували недоліки роботи всередині діаспори. Так М.Олійник з Молдови наголосив: «На жаль, світове українство не стоїть на належному рівні!»

На жаль в доповідях керівництва не було сказано про наслідки виконнаня державної програми “Діаспора 2010». Схоже, було вирішено починати діяльність нового голови УВКР та її президії «з чистого аркуша»…

Відповідно до порядку денного форуму на секційні засідання відводилося лише дві години. Годі й сподіватися, що за цей час можна було серйозно обговорити проблеми, що стоять перед світовим українством. Лише за умови копіткої роботи перед початком форуму, як це зробила керівник секції з питань освіти і виховання І.Ключковська, можливо було підготувати серйозні пропозиції. Оригінали рішень секцій знаходяться в секретаріаті УВКР. У автора є копії і з ними також можна ознайомитися.

* * *

Третій день роботи був присвячений обранню керівних органів УВКР та прийняттю ухвали. Однак, якби в зал потрапила неінформована людина, вона б вирішила, що там відбувається політичний мітинг. Декорі українські політики (дехто з них бував і при владі), схоже, вирішили використати форум для досягнення політичних цілей, не дуже переймаючись порядком денним та метою форуму. Часом виникало почуття, що ти граєш роль статиста в «бою з тінню», бо опоненти цих політиків просто ігнорували форум.

Голова ревізійної комісії С.Кот повідомив, що за 2006-10 роки на рахунок УВКР надійшло 2,867 мільйонів гривень з держбюджету (це 64% від запланованих) та 55 тисяч в якості доброчинної допомоги. Про членські внески організацій – членів УВКР не було сказано ані слова, хоча раніше Д.Павличко публічно заявляв, що вони не платять внески. Голова УВКР промовчав, що в такий спосіб грубо порушується статут. І це призводить до нахлібницьких настроїв і у членів організацій, що входять в УВКР (багато з яких відмовилися від принципу фіксованого членства), і в організаціях вищого рівня. В сенсі фінансування УВКР потрапила в повну залежність від держави, яку вона так полюбляє критикувати…

На проведення самого форуму держава виділила 3,3 мільонів гривень, тобто для одного помпезного заходу витрачено більше коштів, аніж за попередні 5 років…

На посаду голови УВКР було двоє кандидатів: М.Роздольська із США та М.Ратушний. В яскравому виступі М.Роздольська нарікала можновладцям і в Україні і за кордонами за відчуженість від українських емігрантів 4-ї хвилі. Вона закликала також «перезавантажити» роботу УВКР, яка досі проходить «за радянськими лекалами».На завершення сказала, що хотіла зняти свою кандидатуру з голосування (склалося враження, що на неї здійснювався тиск), але вирішила не робити цього, аби на форумі була хоч якась демократія.

М.Ратушний досить докладно, хоча й скучно розказав про свою діяльність та про бачення завдань голови УВКР. Його кандидатуру підтримав і чинний голова Д.Павличко, у якого М.Ратушний був заступником.

При голосуванні за М.Ратушного подано 176 голосів, за М.Роздольську – 31. Де тоді знаходилася чверть делегатів, високі збори не повідомили…

Заступниками голови обрані О.Ковач з України, Т.Дудко з Росії та С.Романів з Австралії. В президію УВКР обрано по 12 осіб з України, від західної діаспори та східної діаспори (включно з І.Наливайком).

Прийняття рішень форуму і вибори, як вже згадувалось, були схожі на мітинг або на партійно-господарський актив. Цому сприяла й відома українська вада: недотримання регламенту і як наслідок – катастрофічна нестача часу для обговорення підсумкових документів. Голова СКУ Є.Чолій спробував прищепити залу західний стиль ведення засідання, але і йому не вдалося приборкати українську стихію.

В ухвалі, що прикладається (6), сформульовані закликі до Президента України, Кабінету міністрів, Верховної Ради та до УВКР і громадських організацій в Україні і в закордонних українських громадах. Наскільки відомо, представники Президента та уряду не брали участі в роботі секцій та підготовці ухвали форуму. Можливо цим і обумовлена дивна пропорція в кількості цих закликів: органам влади адресовано 18 рекомендацій, УВКР – 8, громадським організаціям – лише 2. Здавалося б, пропорція має бути зворотною.

Як можуть вплинути на діяльність організацій Латвії ці самі два заклика, що будуть від форуму передані латвійською делегацією:

– Українським громадським організаціям та організаціям, що об’єднують українців за межами Батьківщини, вжити всіх заходів щодо збереження етнічної та національно-культурної української ідентичності з метою подальшої консолідації у світовому масштабі української нації, зміцнення й розвитку Української Держави.

– Постійно дбати про залучення нового членства до своїх організацій з метою утворення авторитетних, стабільних, впливових громадських інституцій, що сприятимуть розвитку і утвердженню українців в Україні і в країнах проживання.

* * *

Не можна сказати, що робота форуму та його ухвала привернули велику увагу української громадскості. Найбільш оперативно спрацювали західні ЗМІ. Як приклад наведу бесіду на радіо «Свобода», що пройшла напочатку форуму (7). Своїми першими враженнями поділилися П.Тима з Польщі (який свого часу представляв і країни Балтії в президії УВКР), М.Петруняк з Іспанії (який допоміг у здійсненні проекту Ресурсного центру для українських іммігрантів в Латвії) та президент Європейської асоціації українців О.Толкачов.

Наведу кілька уривків з цієї розмови.

Петро Тима:

- Скажу Вам щиро …я не розумію неприсутності Президента.

-… виступ Дмитра Павличка, виступ пана Гаврилишина, поставили проблему. Натомість те, що запрезентовано іншими доповідачами, – це була суміш демагогії або навантаження нас статистикою, причому неточною.

- Україна не має політики стосовно діаспори. Політика держави Україна стосовно  діаспори протягом 20 років зазнала краху.

- … один закид, який повторюється завжди на Всесвітніх форумах українців: завжди нахил є серед українських політиків, державних чиновників нагнітати під теперішню політичну ситуацію. А це повинна бути перспектива майбутня і минула з аналізом. Тут аналізу, крім окремих виступів, не було і, боюся, не буде.

-Ми в лютому говорили з представником МЗС про підготовку до форуму. Ви думає, що хоч раз відбулася дискусія на тему, як ми бачимо форум, які теми поставити, як на законодавчому рівні? Немає ніяких спроб діалогу. Ми є на 20-і роковини незалежності у повному регресі, якщо йдеться про діалог з діаспорою.
… маю враження, що держава українська не вміє вести діалог з діаспорою.

Михайло Петруняк:

- Я думаю, що на цьому форумі варто було кричати не «Ганьба!» урядові, а «Ганьба!» нам усім, що ми допустили до того, що маємо такий, так би сказати, уряд неукраїнської орієнтації.

- Я виступаю проти «шароварщини», яка вже нам надоїла за 20 років. Я виступаю за те, щоб ми нарешті знайшли конструктивний діалог з урядом. Який би він не був, він є український уряд. Який би Президент не був, він є Президентом України.

-Звичайно, як сказав пан Петро, є величезний регрес у діалозі з діаспорою, є навіть небажання бачити Українську всесвітню координаційну раду як організацію. Я член робочої групи з проведення цього форуму. Я брав участь майже в усіх засіданнях, я бачив: ми за тиждень до проведення форуму не знали, де він буде проходити.

- Хочу зачепити питання: чи не даремно будуть потрачені кошти? Абсолютно ні. І дякую Богу, що цей форум відбувається. Це є політично правильно, тому що було велике бажання, щоб він не відбувся, щоб таку структуру, як УВКР очорнити.

Олексій Толкачов:

-Я думаю, що цей форум в сучасних умовах є більш ритуальною дією. Треба було зібратися до 20-ліття – от і зібралися. А чи буде щось напрацьовано?

-Будь-які надзвичайні, найкращі пропозиції можуть просто потонути без  сприйняття з боку влади.

-Зараз міністр Грищенко сказав про необхідність створення єдиного органу, який буде опікуватися справами закордонних українців. Але перепрошуємо, ще два роки тому це було вирішено парламентськими слуханнями. І що? Після того 22 червня цього року приймається на рівні Кабміну державна програма стосовно закордонних українців, де пишеться: недоцільно створювати єдиний центральний орган. Зараз Грищенко знову каже: доцільно створювати один орган!

-Скажемо так: поки що займатися закордонними українцями нікому. В МЗС, здається, управління, де сидить дві особи, в Міністерстві культури – одна чи теж дві особи. І так виходить, що закордонні українці, навіть коли приїжджають в Україну, бігають між різних міністерств, міністерства перекидають відповідальність. Займатися українцями нікому.

Якщо за підсумками форуму буде створений хоча б один відповідальний орган – це вже буде прогрес.

* * *

З більшістю думок колег я згоден. Як не погодитися, коли, наприклад, читаєш у проекті державної програми «Діаспора до 2015р.», що тепер узгоджується МЗС України з організаціями діаспори (8):

- Згідно із світовою практикою розвиток зв’язків з діаспорою здійснюється іноземними державами в основному за двома варіантами:

перший – утворення спеціального державного органу, на який покладаються функції здійснення скоординованої на міжвідомчому рівні роботи з розвитку зв’язків з діаспорою;

другий – розробка загальнонаціональної державної програми, до виконання якої залучаються зацікавлені центральні та місцеві органи виконавчої влади та інші державні установи.

З урахуванням того, що утворення нового державного органу потребує значних видатків з державного бюджету, другий варіант на даний час є більш прийнятним для України

Дивно, хіба ці два варіанта конкурують? Хіба не може державний орган працювати на підвалинах державної програми? І хто цікавився, які потрібні видатки? Можливо координаційна діяльність Держкомітету у справах закордонного українства, про потребу створення якого говорили М.Ратушний, О.Толкачов та багато інших, дозволить зекономити для держави хоча б частку з 185,6 мільйонів гривень, що плануються витратити на виконання програми «Українська діаспора до 2015 року»?

В плані узагальнень, дозволю собі процитувати деякі враження від 3-ї міжнародної конференції, організованої Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою в червні минулого року у Львові (9):

-Проблеми української діаспори (дехто стверджує, що це третина українців у світі) за 19 років незалежності не стали пріоритетними для держави.

-Українська діаспора в сучасному вимірі не стала вагомим чинником утвердження Української держави в міжнародній спільноті. І проекція у майбутнє цього процесу досить невизначена.

- Перед загрозою асиміляції, яка шалено прискорюється, та з огляду на масову еміграцію світове українство як єдина спільнота виявилося неспроможним до самоорганізації, до визначення своїх основних завдань та планів їх здійснення. Навіть за бажання українських можновладців підтримувати діалог з діаспорою, у неї нема ефективного органу для переговорів і втілення в життя прийнятих рішень.

На жаль, за ці півтора роки нічого не змінилося. Вчитайтеся в розділ «Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності» концепції державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015р., що затверджена М.Азаровим перед форумом (4):

Виконання програми дасть змогу:

-утвердити позитивний міжнародний імідж України;

- активізуват співробітництво з міжнародними організаціями;

- прискорити євроінтеграційні процеси;

- поглибити співробітництво з країнами проживання закордонних українців;

- створити умови для залучення закордонних українців до реалізації зовнішньополітичних ініціатив України.

«Активізувати, прискорити, поглибити, сворити умови…» – які знайомі з радянських часів слова! І як легко звітувати про виконання таких завдань…

У разі, якщо ці наміри все-таки будуть реалізовані, то зрозуміло, що з того матиме держава Україна. Але як це вплине на життя українських організацій, наприклад, Латвії або заробітчан в Іспанії?

Неможливо припустити, що прем’єр-міністр, не читаючи, підписує розпорядження Кабінету міністров. Отже, в данному розпорядженні відверто стверджується ідея використання українців зарубіжжя лише для виконання завдань МЗС. Невже в цьому суть «концепції співпраці з діаспорою»?..

* * *

Звичайно, приємно, а часто-густо й корисно, хоча б раз на п’ять років приїхати до Києва, поспілкуватися з українцями зі всього світу, багато з яких стали твоїми друзями. Послухати громадських діячів чи поетів, побувати в музеях, театрах, на заходах, присвячених Дню незалежності.

Але чи не занадто великою для цього є сума в тисячу євро, яку в середньому припадає на одного делегата 5-го форуму? Можливо варто було більш ефективно витратити її на створення того самого державного органу, який опікувався б кожним українцем у світі і на фінансування якого вже 20 років шукають кошти?

Отже, шановний латвійській українцю: на Бога (владу) надійся, а сам до роботи берися!

* Українська всесвітня координаційна рада.

Бібліографія та додатки:

1.http://www.ukrainianworldcongress.org/UserFiles/File/V-Forum2011/SpeechForumAugust19_2011.pdf

Президент СКУ Евген Чолій привітав учасників форуму з наступаючим святом 20-ої річниці незалежності України та виступив з промовою, в якій наголосив на останніх тривожних подіях в Україні, поінформував про діяльність СКУ в питаннях захисту людських і національних прав українців в Україні і за її межами та закликав владні та судові структури України припинити повернення України до авторитарної системи управління та до радянського минулого, звільнити з-під арешту політичних опонентів, екс-Прем’єр-міністра Юлію Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також звільнити з посади міністра освіти Дмитра Табачника.

2. http://www.pravda.com.ua/columns/2011/08/18/6502609/

3. http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/55679.htm

4.http://www.mfa.gov.ua/data/upload/publication/mfa/ua/55005/20300978dod1.pdf

5.Виступ Івана Наливайкa (Латвія) на У Всесвітньому форумі українців

Вітаю делегатів та гостей форуму від імені Об’єднання українських організацій Латвії!

Є така країна, що розташована на шляху із варяг в греки. Це я нагадую організаторам форуму, які серед десятків прапорів держав – учасників забули поставити прапор Латвійської республіки.

В наше Об’єднання входить 15 українських організацій зі всієї країни. Поточний рік для нас особливий: більшість заходів проходить в рамках святкування 100-річчя з дати створення в 1911 році першої української організації Латвії.

Шлях до створення єдиної «парасолькової» організації був довгим та непростим. Але упродовж 22 років новітньої історії латвійського українства нам було чим пишатися. Зокрема – створенням на базі недільної школи при товаристві «Дніпро» першої поза межами України державної Ризької української середньої школи. Відвідини її стали обов’язковим пунктом програм візитів високопосадовців з України. Три останні президенти також були там у супроводі глав Латвійської республіки.

Істотно, поряд з досягненнями існують і проблеми.

Серед громадських організацій, що входять до складу нашого Об’єднання, є й така, що займається соціологічними дослідженнями. За даними її керівника Наталії Лисогорової соціальний статус латвійських українців такий:

ті, хто працює – 34%;

пенсіонери – також 34%;

ті, хто не працюють, та офіційно безробітні – 25%;

студенти, школярі – 7%.

Їх соціально-психологічні характеристики:

маргинальність як проміжне становище особистості або соціальної групи в структурі суспільства;

загострена рефлексія та самосвідомість;

почуття відчуження;

віктимність як почуття комплексу «жертви», що сформувалась особливими соціальними та політичними умовами;

демонстративність поведінки як наслідок компенсації цього комплексу.

Лише 22% українців вільно розмовляють українською мовою, а 35% нею не володіють. Лише близько 1% беруть участь в організованому житті української громади.

Варто додати до цих проблем ще й специфіку Латвії, де багато людей, які не мають громадянства жодної країни, з відповідним обмеженням політичних та економічних прав. Серед українців їх близько 60%. Один з них, негромадянин, як називають таких людей, стоїть перед вами на трибуні.

Особливо потрібно сказати про взаємодію з українською державою. Ми вже давно не очікуємо матеріальної допомоги, але й політична та психологічна складові вкрай обмежені. Як приклад, нагадаю Закон про статус зарубіжного українця, з якого в процесі його прийняття вихолощено більшість норм, на які сподівалося світове українство. Можливо новий законопроект, що – як ми чули вчора – подав до парламенту президент Янукович, буде більш дійовим та результативним.

Ми приїхали до Києва зокрема й для того, щоб обговорити діяльність президії Української Всесвітньої координаційної ради (УВКР), яку ми обрали 5 років тому. Вчора на відкритті Форуму її голова Дмитро Павличко сказав, що робота проводилася дуже погано. І мені нема нічого до цього додати!

Однак, потрібно бути самокритичними: адже ми самі обрали таку президію. І не лише голова, але й її члени мають нести відповідальність за незадовільний стан справ.

Закликаю колег до аналітичної та самокритичної роботи в секціях форуму, як і до принциповості у виборах нового керівництва УВКР.

Потрібно активно працювати над створенням у країнах розселення єдиних – хай і «парасолькових» – українських організацій. Адже лише так можна організувати ефективну їх співпрацю як всередині країн, так і на міжнародному рівні.

Хіба це не ганьба, коли подекуди українські організації ворогують між собою?! Чи ж нам потрібно брати за приклад розколоте суспільство в Україні?!

Дякую за увагу!

6. http://www.uvkr.com.ua/ua/forumy/uhvala_v_vsesvit_forumu_ukr.html

Ухвала V Всесвітнього Форуму Українців

Програма діяльності державних інститутів України,
закордонних українських громад і громадських організацій України

Із відновленням Україною незалежності світове українство вступило у нову фазу свого існування. Століття бездержавного існування нашої нації вилучило з процесу формування української ментальності найважливіші чинники її розвитку: факт існування власної держави, правову свідомість, почуття національної гідності, відчуття культурної та історичної єдності на геополітичному просторі розселення українців.

В умовах глобалізованого світу перед світовим українством з новою силою постає завдання збереження своєї національно-культурної ідентичності і власне на території України, і в тих країнах, де українці проживають у першому, другому, третьому, а подекуди і в четвертому поколіннях, та на своїх автохтонних землях, які тепер перебувають у складі сусідніх держав.

Основна відповідальність за збереження української нації, національно-культурної ідентичності світового українства, зокрема материкової її частини, лежить на Українській Державі. Саме тому ми, делегати й учасники V Всесвітнього Форуму українців,

– усвідомлюючи провідну роль інститутів державної влади в подальшому розвитку української нації і світового українства;

– відчуваючи власну відповідальність перед світовим українством за подальшу долю нашого народу;

– розуміючи загрози і виклики сучасного глобалізованого світу;

– покладаючи за мету процвітання і благополуччя України та мовно, духовно й ментально об’єднаного світового українства,

з а к л и к а є м о

Президента України:

Використати увесь свій авторитет і можливості як глави української держави для:

1. Належного і всебічного забезпечення в Україні верховенства права, покращення умов для реалізації всіх прав і свобод людини і громадянина, подальшого розвитку української нації, її історичної свідомості та національної гідності.

2. Забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України відповідно до європейських стандартів, норм національного та міжнародного права, а також відродження духовних цінностей Українського народу, захисту та примноження його культурної спадщини, розвитку національної культурної індустрії (книговидання, кінематографія, мистецтво тощо).

3. Припинення політики деукраїнізації України, що її здійснюють Міністерство освіти (очолюване Д. Табачником, негайного звільнення якого вимагає Форум) та інші установи, які нехтують Конституцією, згортають вивчення й використання української мови, звужують український медіапростір, принижують Українську церкву Київського патріархату, наступають на свободу слова, зібрань, освітні та інші права людини.

4. Задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами України, підтримання з ними сталих зв’язків, надання їм можливості брати участь у вирішенні важливих питань українського державного будівництва.

5. Успішного проведення в Україні всебічних реформ, зокрема в економічній та соціальних сферах, які мають на меті подолання наслідків економічної кризи і прискорення економічного зростання в країні, зміцнення її конкурентоспроможності на міжнародній арені, забезпечення гідних умов життя українських громадян, цілеспрямовану боротьбу з корупцією, модернізацію системи державної служби з урахуванням європейського досвіду, належне виконання вимог українського законодавства щодо доступу громадян до інформації, відкритості та прозорості у підготовці та прийнятті державних рішень, забезпечення справедливого і доступного судочинства, дотримання міжнародних стандартів незалежності суддів.

6. Забезпечення рівноправного і взаємовигідного співробітництва України з усіма державами світу, зміцнюючи при цьому незалежність і суверенітет України, особливо в економічній та інформаційній сферах, та уникаючи залежності від окремих держав чи міжнародних структур.

7. Забезпечення реформування та розвитку української системи вищої освіти і науки відповідно до кращих європейських зразків, наполегливого інтегрування її до європейського та світового освітнього і наукового просторів, визнання українських дипломів у Європі та світі.

8. Докладання всіх зусиль для утвердження європейських стандартів у всіх сферах життя, забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний і правовий простір із метою укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, набуття в майбутньому членства в Європейському Союзі, максимального полегшення візового режиму для українських громадян та запровадження в перспективі безвізового режиму поїздок тощо.

9. Законодавчого ініціювання і наповнення реальними змістом Закону України “Про статус закордонного українця”.

Уряд України:

1. Створити центральний орган державної влади – Комітет у справах закордонного українства (надалі Комітет), який реалізовуватиме державну політику України щодо закордонних українців.

2. Із залученням громадських організацій закордонних українців розробити і затвердити Державну програму підтримки і співпраці із закордонним українством на 2011–2015 роки.

3. Вжити заходів, зокрема шляхом прийняття необхідних нормативних документів, спрямованих на вирішення проблем, з якими найчастіше стикаються громадяни України, що проживають за кордоном. Зокрема щодо:

– удосконалення мережі та організації роботи пунктів пропуску, призначених для міжнародного автомобільного сполучення;

– ініціювання укладення з країнами, де постійно перебуває значна кількість українців-мігрантів, двосторонніх угод про соціальне забезпечення, трудову діяльність та регулювання міграційних потоків;

– укладення українсько-російської угоди, яка забезпечила б українцям в Росії та росіянам в Україні однакові культурно-національні права.

4. Вирішити низку нагальних питань в інтересах не лише збереження українства за кордоном, а й забезпечення високого іміджу Української держави. Зокрема:

– Внести до бюджету статтю на видання європейськими мовами корпусу найвидатніших творів української філософської думки та художньої літератури. З цією метою створити редакційну колегію з представників інститутів Національної академії наук.

– Домогтися успішного закінчення розпочатого будівництва пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні та створення багатосерійного документального фільму, присвяченого цій національній трагедії.– Заснувати Міжнародну премію імені Івана Франка, рангу нагороди Нобеля, для особистостей світової слави, що підвищили і зміцнили авторитет і значення Української Державності в історії людства, здійснили видатні відкриття в науці й культурі, мають пошану в державному і суспільному житті своїх країн.

– Встановити пам’ятники Данте в Києві, Іванові Франку – в Римі.

– Заснувати загальноєвропейську двомовну (українсько-англійську) інтернет-газету “Україна”.

– Поширити знаковий досвід Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків із діаспорою при Львівському університеті “Політехніка” (дир. Ірина Ключковська) на діяльність університетів у Харкові та Донецьку.

– Розробити концепцію співпраці НАН України і НТШ.

5. У рамках Державної програми підтримки і співпраці із закордонним українством вирішити питання щодо:

– фінансування викладачів україністики у Римському, Міланському та Болонському університетах, в Лісабонському університеті, в Паризькому Східному Інституті;

– створення Українських наукових інститутів зразка Інституту Сервантеса (Іспанія), Інституту Гете (Німеччина), залучивши до них наукові сили української діаспори;

– фінансової підтримки діяльності НТШ у Сарселі (Франція), УВУ в Мюнхені (Німеччина) згідно з поданим кошторисом;

– розробки програми популяризації української літературної та мистецької спадщини в зарубіжних країнах з тим, щоб пам’ятні місця, пов’язані з життям і діяльністю уславлених українських учених, мислителів, письменників, художників, артистів пропагувалися в ЗМІ, діставали певну підтримку від України;

– відкриття в Афінах, Римі, Мадриді, Лісабоні кореспондентських пунктів, які вчасно мали б реагувати на антиукраїнські виступи закордонної преси, подавали б щотижневі інформації в теле- і радіоканалах України про життя українських громад зарубіжжя;

– відновлення в повному обсязі діяльності радіостанції, яка вела б широкомасштабне мовлення мовами народів світу.

Верховну Раду України:

1. Внести зміни до чинного законодавства, які б забезпечили представникам українських громадян, що постійно проживають за кордоном, можливість бути обраним до вищого законодавчого органу України.

2. Створити окремий комітет із питань закордонного українства у Верховній Раді України.

3. Внести зміни до Пенсійного законодавства з метою врегулювання питання виплати пенсій громадянам, які виїжджають на постійне місце проживання за кордон до країн, з якими не укладено міжнародних договорів у сфері пенсійного забезпечення.

4. Забезпечити приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.

Громадські організації в Україні та закордонні українські громади:

Громадські організації в Україні, і за її межами були, є і будуть важливим чинником розвитку громадянського суспільства. V Всесвітній Форум українців закликає кожного українця активно включатися в громадське життя. Понад столітній досвід життя українців поза межами Батьківщини показує, що тільки організовані громади здатні домагатися успіху навіть у неймовірно складних умовах, як це було після Першої та Другої світових воєн. Наші співвітчизники, користуючись авторитетом власних громад, здобулися на значні успіхи у країнах свого нового проживання, вони змогли не тільки забезпечити своїм громадам належний цивілізований розвиток, а й зберегти свою національно-культурну ідентичність, зберегти для Незалежної України скарби літературно-мистецького та історичного життя.

Враховуючи досвід, нагромаджений світовим українством, та нові історичні реалії, які з’явилися внаслідок постання Української держави, рекомендуємо:

– Українським громадським організаціям та організаціям, що об’єднують українців за межами Батьківщини, вжити всіх заходів щодо збереження етнічної та національно-культурної української ідентичності з метою подальшої консолідації у світовому масштабі української нації, зміцнення й розвитку Української Держави.

– Постійно дбати про залучення нового членства до своїх організацій з метою утворення авторитетних, стабільних, впливових громадських інституцій, що сприятимуть розвитку і утвердженню українців в Україні і в країнах проживання.

Новообране керівництво УВКР:1. Зміцнити співпрацю з представниками державної влади в Україні, і в країнах поселення, що має забезпечити реальне здійснення українцями своїх національно-культурних прав.

2. Здійснювати громадський контроль над державними органами, які мають забезпечувати виконання Державної програми співпраці із закордонним українством.

3. Здійснювати громадський контроль над державними органами, які зобов’язані забезпечити дотримання національних і культурних прав, зокрема статусу вживання державної мови та розширення медіа-простору, розвитку української культури, традицій.

4. Забезпечити координацію зусиль, спрямованих на успішне співробітництво між українськими спільнотами світу і громадськими організаціями України задля збереження і розвитку світового українства як нерозривної цілісності.

5. Скласти спільний план заходів, який відповідав би потребам України і світового українства. Особливу увагу слід приділити розвитку зв»язків із закордонними українцями – підприємцями, які хочуть налагодити співпрацю з Україною.

6. Сприяти формуванню у світової спільноти позитивного сприйняття образу сучасної України.

7. Українській частині Президії УВКР заснувати свої представництва в усіх обласних центрах та Криму.

8. Резолюції тематичних секцій V Всесвітнього Форуму українців повинні бути схвалені делегатами і додані до цієї ухвали.

Прийнято делегатами V Всесвітнього Форуму українців 21.08. 2011 р., м. Київ.

7. http://www.radiosvoboda.org/articleprintview/24302283.html

8.http://www.mfa.gov.ua/data/upload/publication/mfa/ua/55005/20300978dod3.pdf

.9. В.Строй «Діаспора: сучасний вимір, проекція у майбутнє (суб’єктивні нотатки з Львова, червень-2010)» журнал «Універсум» 2010р. м.Львів

Ви можете залишити свій коментар: